Сьогодні в Україні супер свято - день Незалежності :) Вже 18 років.

Сьогодні згадав, що кілька років тому, я написав пісню. яка може бути актуальною в цей день. Ми записали її коли ще існував гурт "De Jim". Гурт розпався, але пісні є. Отже дарую вам пісню "Твоя Земля".

Зі святом друзі! :) пісня за лінком - http://www.box.net/shared/deagv0xuq9

Я просто не міг не опублікувати ці золоті слова.

Габриэль Гарсия Маркес - Я ухожу

Если бы Господь Бог на секунду забыл о том, что я тряпичная кукла, и
даровал мне немного жизни, вероятно, я не сказал бы всего, что думаю; я бы
больше думал о том, что говорю.
Я бы ценил вещи не по их стоимости, а по их значимости.
Я бы спал меньше, мечтал больше, сознавая, что каждая минута с
закрытыми глазами - это потеря шестидесяти секунд света.
Я бы ходил, когда другие от этого воздерживаются, я бы просыпался,
когда другие спят, я бы слушал, когда другие говорят.
И как бы я наслаждался шоколадным мороженым!
Если бы Господь дал мне немного жизни, я бы одевался просто, поднимался
с первым лучом солнца, обнажая не только тело, но и душу.
Боже мой, если бы у меня было еще немного времени, я заковал бы свою
ненависть в лед и ждал, когда покажется солнце.
Я рисовал бы при звездах, как Ван Гог, мечтал, читая стихи Бенедетти, и песнь Серра была бы моей лунной серенадой.
Я омывал бы розы своими слезами, чтобы вкусить боль от их шипов и алый поцелуй их лепестков.
Боже мой, если бы у меня было немного жизни... Я не пропустил бы дня,
чтобы не говорить любимым людям, что я их люблю.
Я бы убеждал каждую женщину и каждого мужчину, что люблю их, я бы жил в любви с любовью.
Я бы доказал людям, насколько они не правы, думая, что когда они
стареют, то перестают любить: напротив, они стареют потому, что перестают любить!
Ребенку я дал бы крылья но дал бы ему научиться летать самостоятельно.
Стариков я бы научил тому, что смерть приходит не от старости, но от забвения.
Я ведь тоже многому научился у вас, люди.
Я узнал, что каждый хочет жить на вершине горы, не догадываясь, что
истинное счастье ожидает его во время подъема.
Я понял, что, когда новорожденный впервые хватает отцовский палец
крошечным кулачком, он хватает его навсегда.
Я понял, что человек имеет право взглянуть на другого сверху вниз лишь
для того, чтобы помочь ему встать на ноги.
Я так многому научился от вас, но, по правде говоря, от всего этого
немного пользы, потому что, набив этим сундук, я умираю.
(8 декабря 2000)

Які у вас виникають почуття коли ви бачите як дорослий, тут неважливо батько чи матір, вдарив власну дитину? І не просто, легенько хлопнув по м'ґякому місцю, а на емоціях добряче стусанув перелякане дитя. Мені хочеться в такий момент втулити тому дорослому по пиці (це автоматична рефлекторна реакція), а потім пояснити, що таким чином дітей виховувати не варто, а можна пояснити дитині, домовитись з нею на рівних.
Бо дитина - така сама людина, лише маленька і з меншим життєвим досвідом, а дорослий 40-річний мужик, чи трохи молодша маманя лінуються прислухатися до дитини, зрозуміти її, стати другом, а не тираном. Коли батьки з дітьми спілкуються як друзі або партнери, тоді дитина починає поважати їх по-справжньому, а не через страх. Лише таким чином можна виховати незалежну, розумну та життєрадісну людину без комплексу провини та букету іншим психологічних проблем на зразок невпевненості в собі, проблем у спілкуванні з людьми і т.д.

А як ви ставитесь до авторитарних методів виховання?

Сьогодні був у чудовій затишній кав’ярні на вулиці Інститутській. яка називається “Каварня” :)

Коли туди заходиш, складається враження ніби потрапляєш у Львів, давно я там не був. Мене дуже потішили такі речі:

• зі столиків лунає українська мова:)
• бармени та офіціанти спілкуються теж гарною українською
• у закладі не палять, що є рідкістю в Києві. Замість смердючого сигаретного диму, там приємно пахне чудовою ароматною кавою…
• ціни такі як всюди в центрі - не дешеві, але за таку приємну атмосферу варто платити.

Нажаль в мене з собою не було фотика, а телефон знімає погано, тому фотографій нажаль немає…

Os' taki kaverzni foto narodzhue kamera c'ogo komunikatora :)

Після звільнення зі школи, я місяць не міг влаштуватись на роботу, а точніше знайти саме те, що б мені підішло. Основні вимоги були: графік як у людей з 9 до 18, зарплата від 600 доларів, цікава робота. Але офісної роботи я так і не знайшов. В середині місяця мені запропонували бути адміністратором у пабі, я погодився, потім передумав і за збігом обставин в тому ж пабі потрібно було підмінити знайомого бармена на один вечір. Я вийшов на заміну і щоб ви думали? Я лишився там працювати, бо як виявляється пабу потрбен був ще один бармен:)))
Тепер моя душа спокійна, я працюю там де подобається, хоча нрафік не такий як хотів - з 14:00 до 03:00, цілих 12-13 годин. Але мені вже не звикати, головне, що атмосфера кльова:)
Приходьте в гості! Паб називається "Пабчег Траллебус", знаходить в двох хвилинах від метро Мінська.

Сьогодні видався шалений день, вирішив купу справ, був на мінікемпі(звіт тут), дізнався про Силу, під вечір почув про підтвердження Сили, таких співпадінь не буває... А ще запропонували роботу адміністратором у пабі який вчора відкрився і який називається "Пабчег Траллебус". З наступного тижня заступаю на стажування, тому будете в тих краях, на м.Мінська, заходьте в гості. Заклад приємний затишний і креативний:) 

Люблю такі дні! Вихідний видався втричі активнішим та насиченішим за будні. 

 Ось до чого призводять уроки по фотошопу. Дивимось зображення, придивляємось до кожної деталі...

Людська цікавість безмежна, але хочеться все таки розібратись у власних проблемах та негараздах. Хочете просту відповідь на всі наші проблеми, хвороби та інші життєві лажі? Окей :) Відповідь — ЛІНЬ! Саме вона переслідує нас все життя ще з дитинства, і стаючи дорослими ми боїмося взяти на себе відповідальність за власне життя по суті залишаючись великими безвідповідальними дітьми, які думають, що за них хтось все вирішить і турбуватися не має про що. Ми кожного дня перекладаємо справи на інших, переносимо на завтра чи до кращих часів. А от коли вже по справжньому припече, рвемо собі дупу, псуємо нерви, а тим самим здоров'я та ризикуємо зіпсувати свою репутацію та стосунки з людьми.

Лінь — це зло! Через неї всі наші біди! Чому я у 23 роки ще нічого не досяг у своєму житті? Та тому що лінь перемогла волю. Замилила мені очі, сказала, що все ок, не варто турбуватись, якось воно все буде. Але не завжди так було. У тих справах, які я робив із завзятістю навпаки спостерігається успіх та процвітання.

Чому люди хворіють роками? Тому що їм ліньки відірвати дупу телевізора і зробити п'ятнадцятихвилинну пробіжку, покачати пресс, повіджиматися від підлоги, подихати свіжим повітрям, харчуватися нормально, справжньою їжею, а не в гандональдсах та інших фастфудах.

Звідки проблеми на роботі?
Від ліні. Люди лінуються працювати, досягати чогось, будувати своє життя. Натомість сидять у контактах, однокласниках пишучи безглузді повідомлення та дивлячись чужі фотки та розважальні відео.

Кожна людина хоче багатства, щастя, здоров'я, успіху, визнання. Це зрозуміло. Але більшість нічого не робить саме через свою природну рису характеру — лінь. Так. Саме природну, бо всі люди ліниві, і це нормально. Але хто переміг свою лінь, той здобув свободу та щася. Це аксіома. Непотрібно боятись будь-якої роботи, адже все це досвід, який крапля за краплею накопичується в нас формуючи цілеспрямовану та сильну ОСОБИСТІСТЬ.

У М.Норбекова є порівняння волі та ліні. Він дуже точно описує процес цієї вічної боротьби. Щоб ми не робили воля каже нам:”Ну давай ще трохи, ще разочок, ти зможеш”, а лінь на це відповідає:”Ти так втомився, ти такий нещасний, навіщо ж ти себе катуєш, відпочинь, ляж, подивись телевізор. Не напружуй себе, тобі ж так не можна.” Висновок: лінь хитра, вона знайде мільон причин чому не треба робити це зараз. Тому треба чітко усвідомлювати коли вона вступає в дію, і щоразу боротися з нею. Бо саме там де ми переступили через лінь, ми піднялись на ще одну сходинку вище на шляху до успіху та власною мети.

Варто завести спеціальний зошит успіху, у який записувати кожну перемогу над лінню. Тільки ви відчули як вона вас відмовляє від якоїсь справи, записуйте це, і рішуче переступайте через неї! У зошиті потрібно фіксувати все корисне, що ви зробили за день для власного успіху, свої добрі справи та перемоги над наймізернішими проявами ліні.

Сьогодні натрапив на золоту думку, яку озвучив у заголовку до цього посту. Слова настільки правильні, дієві та життєві, що проти них не попреш. Доречі прочитав їх у Мірзакаріма Норбекова - видатного узбекського психолога, лікаря, філософа, музиканта та навіть майстра з рукопашного бою і різних східних бойових мистецтв.
Книжка називається "Опыт дурака или ключ к прозрению". Сильно та емоційно написана, я її читаю вже вдруге, бо бачу, що заблукав трохи у житті та не можу визначитись чим займатись і нема натхнення, щоб чимось займатись.
Пам'ятаю коли вперше читав її і працював по ній - кардинально тоді покращив своє здоров'я та психологічну стійкість. Зараз потребую того ж :)
Рекомендую всім цей бестселлер!
Напишіть, чи читали ви цю книгу, і які враження від неї?

Мені чомусь дуже захотілося написати... Просто, як якесь шалене бажання графомана. Ні для кого, бо цей жж в мене лише для себе. Навіть "Клаптики" - мій особистий, персональний, приватний блоґ не викликає такого натхнення як цей маленький, майже нікому не відомий жеже. Написати-то захотлося, а от про що? Та ні про що! Просто написати, мабуть для того , щоб я у майбутньому зміг зайти сюди, перечитати все це і усміхнутись від того яким кумедним був колись. Доречі сьогоднішній мінікемп про онлайн-відео з точки зору презенацій був гівняний. Єдине, що там сподобалось - зустрів хороших друзів та знайомих:) і третій виступ хлопця з 1+1 та ТСН.УА.
Завтра, точніше вже сьогодні їду на друпальний мінікемп. Вставати рано, а ще диск тре записати Душмелику з музлом. Отож, я пішов. Всім добраніч! =)

Ура! Це круто! Я втомився, йду на кухню їсти =)

Опубликовано с мобильного портала МТС Украина

Я знову заблукав, настрій ніякий, хочеться підірвати свій зад, і втекти нафіг від усього. Був би мотоцикл, завтра ж сів би на нього і майнув би на море... Посидів би на березі, відпочив би душею, насолодився б чесністю природу. Кайфував би.
    Ну не можу я зараз ніяк насолоджуватись життям, все мене кумарить, набридло, втомився, вже в котрий раз все це. Торба!
Але дірвався нарешті до свого ЖЖ, ніколи не писав сюди майже:) а тепер пишу, маячня якась.
   Знаєте в чому проблема? Вона банальна - в грошах. Вони десь зникли, хоча ніби й є. А найстрашніше, що у цьому мегаполісі, у Києві, стає жахливо. Він стає жадібним і ладен зжерти все до останньої копійки, безжально, без жодної емоції на обличчі.
Місто!!! Я ж тут народився! Чому ти на мене тиснеш* навіщо ти вимагаєш від мене віддати все??? я хочу творити, а ти примушуєш мене пахати лише задля того щоб банально існувати, а ввечері пити з друзями пиво. Як усі. Я ТАК НЕ ХОЧУ. Київ - іди ти до ДУПИ! Або заспокойся!
  Сподіваюсь цей припадок агресії завтра закінчиться і я зрадістю почну новий день... Бо о 8:00 екзамен в ДАІ, а потім мабуть доведеться платити бабло за права! Суки! На кожному кроці! Чому вони всі такі жадібні?  Ні, вони не жадібні, вони бідні. Місто зжирає їхні душі, вбиває творчість і примушує жити за своїми законами. Слабким тут не місце. Не згоден. Слабкі піддаються його законам, сильні йдуть проти нього, а розумним просто по..й =)))))

Я люблю Київ!!! :)

Знову перевіряю браузер Флок, суп вже нагрівся, чай заварився, піду-но я поснідаю і на роботу))

Вчора виявив цікаву закономірність, як не пиши "S", знизу чи згори, всеодно напишеш "S")))

Ні, насправді я хотів не про це розказати, а от про що. При написанні цього знаку, символу або букви, перша частина малюється проти годинникової стрілки, а друга за годинниковою.
Як відомо Сонце рухається за годинниковою стрілкою, і це є рух позитивної енергії, і навпаки рух проти годинниовоїстрілки є рухом негативної енергії.

Отже можна зробити висновок, що знак "S" є поєднанням двох протилежностей - добра і зла, чоловічого та жіночого начал, і означає приблизно те саме що й "інь та янь".

Ось такі виникли думки... Що скажете?

Поки ще не зовсім розібрався, але кількість можливостей вражає. Тут і You Tube, Flickr, Del.icio.usm, blogger, підтримка блоґів і т.д. Цей запис зроблений у Flock без входу до ЖЖ:)

Blogged with Flock

Вітаю всіх, сьогодні Живий Журнал,а точніше його українська частина поповнилася ще одним щоденничком - моїм...
Які причини його створення якщо вже існує блоґ? Ну перша причина, це - можливсть коментування записів інших користувачів ЖЖ,
а друга - це буде дійсно щоденник, а не блоґ. Тут скоріше за все будуть невідфільтровані цензурою думки:)